Цікаві невигадані історії з лікування хвороб жуками-велетнями
З цікавістю прочитала і побачила відеосюжет про жука майку. Вперше бачу такий різновид наривника, інша назва цієї комахи «шпанська мушка».
У давнину, у селах у травні, коли розквітає бузок, зелені жуки майки прилітали стайками і з’дали листя бузку, або листя ясена.
Жуки мають характерний запах — ми називали їх в дитинстві жуками-вонючками. Але бабуся їх дуже цінувала. В неї в коморі, як і в усіх сусідок, завжди стояла настоянка жуків на горілці. Вона насипала жуків майже до половини пляшки і доверху наливала горілки.
Лікували такою настоянкою навіть тварин. Так-так. Коза якось була застудилася (щось сталося з ногами — вони не підгиналися), тож не могла взагалі стояти, схудла дуже, нічого не їла, шерсть більш як наполовину вилізла. Бабуся підвісила її під шовковицею і поїла молоком, і ми усі були впевнені, що коза доживала останні дні.
Приїхала мама і злякалася побаченого. Бабуся засмучена, каже, не знаю, чи доживе до ранку. Мама запропонувала козу полікувати жуками-майками.
Взяли х/б простирадло, розірвали на смуги, намочили у настоянці (не пам’ятаю чи розводили її водою), замотали козі ноги, а зверху вкрили целофаном, і пішли спати з важким серцем, бо ніхто насправді не вірив, що це допоможе. Прокинувшись, мама почула, що її кличе бабуся: «Йди, подивися!».
Мама спитала: «Що, здохла?»
Бабуся нічого не відповіла, пішла до кози, мама виходить і бачить таку картину: коза на тремтячих ногах сама стоїть і жадібно їсть хліб з рук бабусі.
Невдовзі кізка повністю одужала, поступово відросла пухнаста шерсть і навіть потім народила двох козенят.
Також такою ж настоянкою лікували й людей.
Коли дівчина застудила голову, відчувала, наче тягне там щось. Її поклали до лікарні, але медики не знали як лікувати, радилися і вона почула, що один одному каже: «Давай розріжемо і подивимося, що там».
Жінка як почула це, то відразу втекла додому.
Затим її матір приклала хворій жінці компрес на всю ніч до лоба. Можливо його було варто покласти на менший час, точної методики лікування не було.
Вранці проснулась і о — диво! Голова зовсім не боліла, але коли поглянула у дзеркало — перелякалась, бо на лобі був здоровенний пузир, в якому булькала якась рідина.
Коли пухир лопнув, дуже пекло після цього три дні. Але коли нарешті рана зажила, жінка й забула за болячку — працювала на пекучому сонці без хустки, і навіть не помічала спеки, настільки вернулося здоров’я.
Також замішували тісто, в яке додавали висушених і перемелених майок. І тоді прикладали на поясницю, чи за вухо, де боліло.
Зараз такі методи лікування здаються дикими. Я, наприклад, не ризикнула б, але тоді вони багато кому рятували життя. Ті майки, яких збирала бабуся, були трохи іншої форми, ніж показано на фото та у відео. У «наших» майок крила закривали все тіло, бо вони були видовжені. А колір точно такий — зеленуватий з відтінком темно синього, ледь помітно переливаючись у рожево-золотавий. До того ж, такі самі довгі вуса і лапки з члеників. Але тут вказується, що вони не літають, а ті, «наші», полюбляли літати на верхівками ясена… На жаль, в останні роки вони чомусь перестали прилітати до нас, хоча ще декілька років інколи зустрічались.
Ольга Вайко
Редакція не радить вдаватися до самолікування, а якщо вже ви вирішили скористатися цим, неодмінно порадьтеся з лікарем.
Сході публікації:
